La Ville (Місто) Валер’яна Підмогильного, опублікований 1928 року, є одним із ключових романів українського модернізму. Через історію молодого провінціала, який приїздить до Києва з бажанням підкорити столицю, роман розповідає про значно глибшу трансформацію: про людину, яка намагається заново створити себе в модерному місті.
Навчатися.
Працювати.
Писати.
Кохати.
Досягти успіху.
Стати кимось.
Початковий план здається простим. Але у Підмогильного кожен успіх змінює того, хто його здобуває.
Саме тому Київ тут не просто тло. Місто діє на людей, прискорює їхні бажання, змінює соціальні ролі, відкриває нові можливості й водночас змушує надягати нові маски.
Місто є одночасно романом соціального піднесення, психологічним романом і портретом української столиці 1920-х років.
Це видання пропонує новий французький переклад безпосередньо з українського тексту, доповнений передмовою, примітками та критичним апаратом.
Київ 1920-х: приїхати до міста, щоб стати кимось
На початку роману молодий чоловік із провінції прибуває до Києва.
Він не просто хоче тут жити.
Він хоче утвердитися.
Столиця уособлює все те, чого, як йому здається, не може дати провінція: освіту, інтелектуальну працю, культуру, нові стосунки, літературу й можливість іншого життя.
Місто одразу стає метою.
Його треба зрозуміти.
Знайти в ньому місце.
Навчитися його правил.
А потім піднятися вище.
Проте що далі герой просувається в міському середовищі, то складнішою стає початкова ідея.
Що саме означає «досягти успіху»?
І ким стає людина, коли цей успіх нарешті починає працювати?
Саме тут Підмогильний перетворює класичну історію соціального сходження на тонкий психологічний роман.
Місто як активна сила
Одна з головних особливостей роману полягає в тому, як зображено Київ.
Місто ніколи не є нейтральною декорацією.
Воно притягує.
Лякає.
Обіцяє можливості.
Створює ієрархії.
Змінює поведінку.
Кімнати, вулиці, установи, культурні середовища й соціальні зв’язки разом формують складний міський механізм.
Увійти в цей механізм означає засвоїти нові коди.
Як говорити.
Як одягатися.
Як працювати.
Як спокушати.
Як поводитися перед іншими.
І зрештою як пояснювати самому собі, ким ти став.
У Місті перетворення на міську людину означає значно більше, ніж зміну адреси.
Це повна внутрішня перебудова.
Роман про соціальне піднесення
Амбіція є одним із головних двигунів роману.
Герой хоче рухатися вперед.
Саме ця енергія дозволяє йому поступово вийти з позиції чужого, нового, провінційного й знайти власне місце у столиці.
Але Підмогильний не будує просту історію, де кожен наступний крок означає моральне вдосконалення.
Соціальний успіх дає нову свободу, але разом із нею приносить нові суперечності.
Що більше герой опановує середовище, то частіше мусить вирішувати, чим готовий пожертвувати.
Деякі зв’язки стають непотрібними.
Одні амбіції змінюються іншими.
Щирість поступово може перетворюватися на стратегію.
Навіть ідентичність починає нагадувати конструкцію, яку людина адаптує до нових обставин.
Саме ця неоднозначність і робить роман настільки сучасним.
Амбіція, сором і бажання
Підмогильний з великою точністю аналізує внутрішні механізми свого героя.
Амбіція ніколи не існує окремо.
Вона переплітається з бажанням.
Соромом.
Самотністю.
Залежністю від чужої оцінки.
Потребою бути поміченим.
Герой шукає не лише професійного або літературного успіху.
Він шукає новий образ самого себе.
Тому кожні стосунки стають своєрідним тестом ідентичності.
Хто я поруч із цією людиною?
Що вона означає для мене?
Що її погляд говорить про моє власне становище?
Таким чином роман стає дослідженням соціальних масок і тих виправдань, які люди створюють для власних вчинків.
Київ як машина нових ідентичностей
Модерне місто дозволяє людині змінюватися тому, що дарує певну анонімність.
У великому середовищі можна стати кимось іншим.
Змінити коло спілкування.
Спробувати іншу професію.
Засвоїти нові звички.
Побудувати новий образ себе.
Але свобода має свою ціну.
Що більше можливостей, то менш стабільною здається ідентичність.
Людина, яка може постійно себе перебудовувати, мусить так само постійно вирішувати, ким вона хоче бути.
У Підмогильного місто створює парадокс.
Воно звільняє людину від старих обмежень і водночас дає їй нові причини відчувати самотність.
Свобода й відчуження рухаються разом.
Бажання як соціальна сила
Любовні стосунки відіграють у Місті важливу роль, але не існують окремо від головної теми роману.
У Підмогильного любов, бажання, амбіція й соціальне становище тісно пов’язані.
Стосунки змінюють героїв.
Викривають їхню невпевненість.
Амбіції.
Слабкості.
Схильність використовувати інших і дозволяти використовувати себе.
Бажання стає ще одним способом освоювати місто.
Людина завойовує простір.
Здобуває позиції.
Намагається завойовувати людей.
Але кожне таке завоювання змінює й самого завойовника.
Психологічний реалізм великої точності
Місто належить до українського модернізму, але його сила не зводиться до формального експерименту.
Підмогильний надзвичайно уважний до психології.
Його погляд точний, часто іронічний і майже ніколи не сентиментальний.
Він спостерігає, як люди виправдовують власні рішення.
Як змінюють внутрішню версію подій, коли змінюються їхні інтереси.
Як слабкість можна оголосити принципом.
Як амбіцію можна представити як необхідність.
Саме ця увага до свідомості людини зближує роман із великою традицією європейського психологічного реалізму.
Але Підмогильний переносить її в дуже конкретне середовище: Київ 1920-х років, де формується нове міське, культурне та інтелектуальне суспільство.
Письменництво як наступний етап підкорення міста
Література також займає важливе місце в історії героя.
Письмо відкриває ще одну можливість для трансформації.
Йдеться вже не просто про те, щоб жити в місті.
З’являється можливість говорити про нього, входити в культурне середовище, здобувати новий вид визнання.
Письменництво стає ще одним типом влади.
Але й тут Підмогильний ускладнює картину.
Стати письменником означає навчитися правил літературного середовища.
Зрозуміти, що привертає увагу.
Витримати чужий погляд.
Перетворити власний досвід на матеріал.
Роман непомітно ставить важливе питання: якщо людина починає розповідати власне життя, чи продовжує вона просто його жити?
Модерна Україна і велике місто
Місто важливе ще й тому, що пропонує виразно урбаністичний образ української літератури.
Київ постає сучасною столицею.
Простором освіти.
Культури.
Інтелектуальної праці.
Амбіцій.
Соціальної мобільності.
Це важливо для розуміння українського модернізму 1920-х років.
Література тієї доби не обмежується селом або традиційною культурою.
Вона досліджує мегаполіс.
Кіно.
Індустрію.
Бюрократію.
Нові соціальні групи.
Нові форми сексуальності й особистих стосунків.
Нові типи людини.
У Підмогильного модерна Україна є також глибоко міською.
Валер’ян Підмогильний і Розстріляне відродження
Валер’ян Підмогильний належить до покоління, яке сьогодні називають Розстріляним відродженням.
Це була доба надзвичайного культурного розвитку в Україні 1920-х років, яку згодом було жорстоко перервано сталінськими репресіями.
Історична доля цієї генерації довго визначала те, як її читали або, навпаки, не читали.
Проте Місто важливе не лише як твір письменника, знищеного своєю епохою.
Роман має власну літературну силу.
Точну психологію.
Іронію.
Чуттєвість.
Міський ритм.
Складне дослідження амбіції та ідентичності.
Історичний контекст пояснює, чому твір був надовго витіснений.
Але він не повинен визначати його повністю.
Український роман у європейському контексті
Питання, які ставить Підмогильний, добре вписуються у ширшу європейську літературну традицію модерності.
Що відбувається з людиною, коли вона залишає середовище свого походження?
Чи робить успіх вільним?
Наскільки далеко можна змінитися, перш ніж перестати впізнавати себе колишнього?
Місто дає людині нову ідентичність чи лише руйнує стару?
Чи можна підкорити середовище й самому залишитися незмінним?
Саме тому Місто легко читається і сьогодні, майже через століття після публікації.
Історичний простір роману дуже конкретний: Київ 1920-х років.
Психологічні механізми значно менш прив’язані до епохи.
Інша карта європейської модерності
Серія Modernisme ukrainien допомагає побачити іншу культурну карту Європи.
Київ.
Харків.
Порти.
Кіностудії.
Редакції.
Кафе.
Квартири.
Українські міста 1920-х років були частиною тих самих процесів модернізації, які змінювали європейську культуру.
Місто займає на цій карті особливе місце, бо робить сам мегаполіс головною рушійною силою сюжету.
Модерність тут не є абстрактним поняттям.
Вона має вулиці.
Кімнати.
Роботу.
Тіла.
Амбіції.
І психологічні наслідки.
Новий французький переклад безпосередньо з української
Це видання La Ville пропонує новий французький переклад, виконаний безпосередньо з українського оригіналу.
Книга також містить:
- передмову про Валер’яна Підмогильного та контекст роману;
- примітки до історичних і культурних реалій;
- критичний і довідковий апарат;
- матеріали, що допомагають розмістити роман у контексті українського модернізму 1920-х років.
Завдання видання полягає в тому, щоб зробити один із ключових українських романів доступним франкомовному читачеві, зберігши його психологічну точність, іронію та міську інтонацію.
Чому варто читати «Місто» сьогодні
Тому що роман говорить про механізм, який і сьогодні легко впізнати.
Молодий чоловік приїздить до великого міста, думаючи, що головне завдання полягає в тому, щоб досягти успіху.
Потім він досягає достатнього успіху, щоб зрозуміти: це було не єдине завдання.
Він отримує свободу.
Досвід.
Зв’язки.
Статус.
Власний голос.
Але кожен новий етап змінює його стосунки з іншими людьми й із самим собою.
Саме тому Місто є значно більшим, ніж історичний документ про Київ 1920-х років.
Це роман про ціну соціальної мобільності.
Про амбіцію.
Про потребу у визнанні.
Про самотність.
Про здатність людини заново конструювати себе.
І про трохи тривожне питання:
якщо тобі нарешті вдалося стати кимось, хто саме ця людина, якою ти став?
Один із ключових романів українського модернізму французькою
Для франкомовного читача La Ville може стати однією з найсильніших точок входу до творчості Валер’яна Підмогильного та української літератури 1920-х років загалом.
Це міський, психологічний і глибоко модерний роман, у якому Київ функціонує майже як окремий персонаж.
Місто притягує героя.
Навчає його своїх правил.
Змінює його.
І зрештою робить дедалі менш очевидним питання про те, хто саме кого підкорив.