Le Voyage du savant docteur Leonardo (et autres paysages textuels) знайомить франкомовного читача з однією з найоригінальніших постатей українського модернізму 1920-х років, Майком Йогансеном.
Поет, прозаїк, есеїст, теоретик, поліглот і невтомний експериментатор, Йогансен належав до покоління українських авторів, які працювали з монтажем, ритмом, іронією, жанровою грою та новими способами взаємодії літератури з реальністю.
Його тексти важко вкласти в одну категорію. Вони можуть бути одночасно художніми й теоретичними, ліричними й конструктивістськими, серйозними й комічними.
Ця французька антологія об’єднує романи, оповідання, есеї, сатиру та поетичні тексти, щоб показати Йогансена не як автора одного відомого твору, а як повноцінну лабораторію українського модернізму.
А що, як головний герой роману \- пейзаж?
Центральний текст видання, Le Voyage du savant docteur Leonardo, починається як пригодницька історія.
Учений доктор Леонардо подорожує «Слобожанською Швейцарією». Поруч з ним з’являється Альцеста, його майбутня кохана й супутниця.
Здавалося б, роман має розповідати саме про них.
Але Йогансен поступово змінює правила.
Степ входить у сюжет.
Річки починають діяти.
Пагорби визначають ритм оповіді.
Вітер ніби спостерігає за людьми.
Пейзаж перестає бути декоративним тлом і перетворюється на одного з головних персонажів.
У класичному романі світ часто існує для героїв.
У Йогансена герої радше тимчасово проходять крізь світ, який зовсім не зобов’язаний вважати їх центром всесвіту.
Саме з цієї інверсії починається значна частина гумору книги.
Роман, який розбирає роман на деталі
Йогансен чудово усвідомлює, як працює література.
І він зовсім не намагається приховати її механізми від читача.
Навпаки.
Оповідач може коментувати власний текст.
Композиція демонструє себе.
Очікування читача навмисно руйнуються.
Літературний прийом може стати частиною жарту.
У цьому сенсі Йогансен дивовижно близький до авторів, яких західний читач зазвичай пов’язує вже з другою половиною ХХ століття.
Тут легко згадати Раймона Кено, Жоржа Перека, Італо Кальвіно або експерименти УЛІПО.
Але Йогансен робив подібні речі ще у 1920-х роках.
Водночас він веде діалог і з набагато старшою традицією, від Сервантеса до Жуля Верна, де пригодницький жанр стає способом поговорити про саму природу оповіді.
Література, яка знає, що вона зроблена руками
Одна з важливих переваг цієї антології в тому, що вона показує не лише художні тексти Йогансена, а й його письменницьку майстерню.
У таких есеях, як Comment se construit une nouvelle, автор буквально говорить про те, як будується оповідання.
Для Йогансена література не є містичним актом натхнення.
Текст потрібно сконструювати.
Треба організувати інформацію.
Вибудувати ритм.
Створити очікування.
Контролювати точку зору.
Вирішити, коли і як обманювати читача.
Подумати, якими мінімальними засобами можна досягти максимального ефекту.
Література стає ремеслом і технологією.
Не тому, що вона позбавлена почуттів, а тому, що автор може розуміти власні інструменти й свідомо ними користуватися.
Сьогодні такий підхід звучить напрочуд сучасно.
Йогансен іноді говорить про прозу майже так, як інженер говорить про систему.
Майк Йогансен і літературний монтаж
Кінематограф і нові мистецькі форми початку ХХ століття радикально змінювали уявлення про оповідь.
Йогансен повністю належить до цього моменту.
Його тексти часто побудовані за принципом монтажу.
Пейзаж переходить у роздум.
Документальна деталь стикається з жартом.
Реалістична сцена може раптом перерватися коментарем про літературу.
Точка зору зміщується.
Ритм змінюється.
Читач постійно мусить перебудовувати спосіб читання.
Ця рухливість не є декоративним експериментом.
Вона відповідає новому світу, де машини, інформація, образи й люди починають рухатися швидше.
Йогансен шукає літературу, здатну рухатися разом із ними.
«Від Кос-Чагила до Емби»: промисловість, пустеля та поезія
До антології також входить De Koss-Tchaghyl à l’Emba \- великий подорожній і репортажний текст, у якому Йогансен працює з ще одним характерним явищем 1920-х років: поєднанням літератури, документалістики та індустріалізації.
У тексті є нафта.
Пустеля.
Машини.
Інженери.
Перелітні птахи.
Казахські кочівники.
Але Йогансен не перетворює все це на сухий виробничий репортаж.
Технічний ландшафт стає матеріалом для поезії.
Машини входять у ритм прози.
Промисловість набуває майже міфологічного виміру.
Документальна точність співіснує з ліризмом та іронією.
Йогансен користується мовою «літератури факту», але не дозволяє факту знищити літературу.
Репортаж у нього перетворюється на експеримент із мовою.
Техніка як новий матеріал для мистецтва
Зацікавлення промисловістю у Йогансена не означає простого захоплення машинами.
Його більше цікавить те, як техніка змінює людське сприйняття.
Промисловий пейзаж створює нові форми.
Нові звуки.
Нові швидкості.
Нові відносини між людиною та середовищем.
Тому література також мусить змінитися.
Старих форм уже недостатньо для опису нового світу.
Одна з головних ідей Йогансена полягає саме в цьому:
нова епоха потребує нової літературної конструкції.
Бестіарій, сатира і гротескні персонажі
Короткі оповідання та сатиричні тексти цієї антології показують ще одного Йогансена.
У них важливе місце займають тварини.
Поруч із ними з’являються бюрократи, дивакуваті персонажі, мрійники й цілком звичайні люди у своїх маленьких слабкостях.
Іноді Йогансен дивиться на людину так, ніби натураліст спостерігає за новим біологічним видом.
З цікавістю.
Точно.
І з іронією, яка може бути як теплою, так і доволі жорстокою.
Ця дистанція дозволяє йому уникати простої моралізації.
Його герої не діляться на хороших і поганих.
Вони радше цікаві організми, поміщені в дивні соціальні умови.
Саме тому сатира Йогансена часто здається легкою, хоча за нею стоїть дуже точне спостереження.
Гумор як спосіб мислення
Одна з найпривабливіших рис Йогансена \- його гумор.
Він не ставиться до літературного експерименту з академічною урочистістю.
Література може думати й одночасно розважатися.
Може аналізувати власну форму й залишатися живою.
Може деконструювати жанр і при цьому не забувати розповідати цікаву історію.
Саме тому Йогансен добре читається сьогодні.
Його інтелектуальність не тисне на текст.
Вона працює через гру.
Читач одночасно спостерігає за тим, як література функціонує, і отримує задоволення від самої оповіді.
Український модернізм як частина європейського авангарду
Ця антологія також допомагає побачити Майка Йогансена в ширшому культурному контексті.
Україна 1920-х років переживає надзвичайно активний мистецький період.
Письменники працюють із футуризмом, конструктивізмом, кінематографом, мовознавством, репортажем і новими формами прози.
Йогансен повністю належить до цього середовища.
Його творчість показує, що український модернізм не існував окремо від європейських процесів.
Навпаки, він брав участь у тих самих пошуках нової форми.
Порівняння з Кено, Переком або Кальвіно важливе не для того, щоб назвати Йогансена «українським попередником» західних авторів.
Воно показує інше: літературні експерименти, які західний читач часто пов’язує з пізнішими десятиліттями, уже активно існували в українській культурі 1920-х років.
Голос Розстріляного відродження
Подальша доля Йогансена робить цю свободу особливо трагічною.
У 1937 році Майка Йогансена заарештували й стратили в Києві під час Великого терору.
Він став одним із представників покоління, яке сьогодні називають Розстріляним відродженням.
Але було б помилкою читати його твори лише через майбутню трагедію.
Його тексти не звучать як документи, що чекають на катастрофу.
Вони сповнені гри.
Інтелектуальної свободи.
Іронії.
Цікавості до світу.
Задоволення від самої літератури.
Трагедія належить до біографії Йогансена.
Але вона не вичерпує його творчість.
Антологія, що показує різних Йогансенів
Le Voyage du savant docteur Leonardo (et autres paysages textuels) створена як широка точка входу до творчості Майка Йогансена.
Книга дозволяє переходити:
- від експериментальної прози до літературної теорії;
- від подорожнього нарису до сатири;
- від природного пейзажу до індустріального;
- від бестіарію до поезії;
- від аналізу письменницької техніки до чистої радості оповіді.
Саме ця різноманітність пояснює особливе місце Йогансена в українському модернізмі.
Його творчість не будується навколо однієї формули.
Вона радше нагадує лабораторію, де жанри можна розбирати, змішувати й конструювати заново.
Французьке видання для нового читача
Це видання робить важливу частину творчості Йогансена доступною франкомовній аудиторії.
До книги увійшли оригінальні французькі переклади, доповнені редакційними матеріалами, які допомагають зрозуміти історичний і мистецький контекст.
Мета полягає не в тому, щоб перетворити Йогансена на академічний експонат.
Навпаки.
Йдеться про можливість читати його як живого автора, чия проза досі працює, дивує й розважає.
Чому варто читати Майка Йогансена сьогодні
Тому що він нагадує: український модернізм був не лише трагічним.
Він був смішним.
Грайливим.
Зухвалим.
Інтелектуально вільним.
Йогансен показує літературу, яка чудово знає власні механізми і не боїться з ними гратися.
Його тексти також несподівано добре резонують із сучасністю, де межі між літературою, медіа, технологією, інформацією та системами знову стають нестабільними.
Як створюється історія?
Хто контролює точку зору?
Що робить персонажа головним?
Чи може пейзаж бути важливішим за людину?
Як факт перетворюється на літературу?
Ці питання досі звучать дуже живо.
Для читачів Кено, Перека, Кальвіно і Віана
Франкомовний читач, знайомий із Раймоном Кено, Жоржем Переком, Італо Кальвіно чи Борисом Віаном, легко впізнає у Йогансена подібну любов до гри, конструкції та літературного парадоксу.
Але водночас відкриє зовсім інший світ:
український степ;
Харків 1920-х;
індустріальні ландшафти;
Центральну Азію;
і культуру, яка в той момент активно винаходила власну модерність.
Саме це поєднання робить Йогансена особливо цікавим.
Він глибоко належить своїй епосі й водночас дивовижно легко читається сьогодні.
Література, яка думає граючись
Якби творчість Майка Йогансена треба було описати однією формулою, вона могла б звучати так:
література, яка думає граючись.
Вона розбирає власні механізми.
Спостерігає за світом.
Іронізує над персонажами й читачем.
Перетворює географію на героя, промисловість на поезію, а літературну теорію на гру.
Саме ця свобода робить Майка Йогансена одним із найцікавіших авторів українського модернізму.
І саме тому його повернення до французького читача сьогодні виглядає особливо своєчасним.